SŪRYA DEVA

Sūrya (сурья) – одне з санскритських імен Сонця, а deva дева перекладається як Бог. Бог Сонця є уособленням Абсолюту (brahman) і первинним божеством (iṣṭa–devatā) для багатьох послідовників індуїзму. Брахман вважається Вищою Реальністю, яка існує над усіма іншими речами.

Це Абсолютна Реальність, вічна і незмінна. Брахман, хоча сам по собі невиражений, описується як (sat–ćit–ānanda), або існування – свідомість – радість. Він іманентний, тобто присутній у всьому творінні. Водночас трансцендентність Абсолютної Істоти виводить Його за межі матеріального і чуттєвого пізнання, за межі можливості переживання Його на тонкому, ментальному рівні.

В індуїстській традиції Сур’я Дева називається ādi deva, що означає Перший Бог або Верховний Бог. Він єдиний з усіх безпосередніх проявів Самосущої Істоти, який є повністю видимим для широкого загалу. Його існування не потребує жодних доказів, бо кожен може безпосередньо відчути (pratyakṣa) присутність Його світла, тепла і життєдайної енергії. Звичайно, фізичне Сонце, як небесне тіло, має деякі якості та атрибути, які приписують Брахману, але це не слід розуміти через призму астрономії чи фізико–хімічних явищ. Така форма пізнання не може вважатися вичерпною у відчутті Абсолюту. Коли ми говоримо про те, що Сонце сходить, заходить, закрите хмарами тощо, ми говоримо з рівня людського сприйняття. Насправді Сонце не сходить і не заходить, воно нічим не закрите. Всі ці уявлення про Сонце зумовлені нашим, обмеженим часом і простором, існуванням на Землі. Те саме стосується і наукових методів дослідження. Тільки завдяки духовній практиці можна поступово зняти завісу невігластва й осягнути Брахмана. Тоді Bhagavān Sūrya стає пізнаваним в особистому досвіді за межами можливості її вираження, і sat–ćit–ānanda стає присутнім у просвітленій Душі.

Bhagavān – це почесний титул, який використовується в індуїстській традиції, а також богословський термін для позначення Вічної Істоти (parabrahman), що виражає Його досконалість, велич і центральну роль у всесвіті. Бгаґавана характеризується шістьма ідеальними і незмінними чеснотами (ṣāḍguṇya):

• jñāna – абсолютне знання,
• śakti – абсолютна енергія
• aiśvarya – абсолютна влада,
• bala – абсолютна могутність,
• vīrya – абсолютна мужність,
• tejas – абсолютна світність.

Через ці шість атрибутів Господа Сур’ю називають Бгаґаваном.

Бога Сонця також називають Господом дев’яти планет (navagraheśa). Ці дев’ять планет (navagraha) означають планетарні божества в індуїстській астрології (jyotiṣa), які впливають на життя людей, керуючи реалізацією наслідків їхніх дій (karma). До них відносяться:

• Sūrya – Сонце, що символізує силу, владу і життєву енергію,
• Ćandra – Місяць, який репрезентує емоції, розум та інтуїцію,
• Maṅgala – Марс, що асоціюється з мужністю, енергією та дією,
• Budha – Меркурій, що символізує інтелект, комунікацію і торгівлю,
• Bṛhaspati – Юпітер, що асоціюється з мудрістю, знаннями та духовним розвитком,
• Śukra – Венера, що уособлює любов, красу і насолоду,
• Śani – Сатурн, що символізує дисципліну, відповідальність і карму,
• Rāhu – Північний вузол Місяця, відомий як Голова Дракона, асоціюється з бажаннями, амбіціями і матеріалізмом,
• Ketu – південний вузол Місяця, відомий як Хвіст Дракона, що уособлює духовний розвиток, відхід від матеріальних бажань і кармічні уроки.

Бог Сурья описується в традиції як такий, що пересувається на одноколісній колісниці, запряженій 7 кобилами, які уособлюють 7 кольорів веселки, спектр видимого світла, 7 днів тижня та 7 основних енергетичних центрів нашого тіла (ćakra). Його кучер – Aruṇa, бог світанку з червонуватим відтінком шкіри, що символізує початок, надію та нові можливості, які приносить кожен день. Стародавні ведичні тексти містять докладні описи Сонця в контексті будови Всесвіту, включаючи швидкість, з якою воно рухається на своїй колісниці в просторі (antarikṣa).

У стародавніх ведичних текстах Sūrya описується як Āditya, або син Āditi – богині (devī) неба і матері богів. Батьком Бога Сонця є мудрець Kaśyapa – бог знання і мудрості. Численні брати й сестри Sūrya Deva згадуються в багатьох священних писаннях, таких як Bhāgavata Purāṇa, Viṣṇu Purāṇa, Ṛgveda, Yajurveda, Śatapatha Brāhmaṇa та Mahābhārata У цих текстах по–різному згадуються сім, вісім або дванадцять небесних братів і десять небесних сестер. Таким чином, вони посилаються на різні експансії Абсолюту, що проявляються в образах богинь і богів, уособлюючи різні його аспекти й атрибути. Ось 12 адітх, або 12 Сонць, що сяють у кожному з 12 місяців року, разом з їхніми сферами впливу:

• Varuṇa – бог моря і неба
• Mitrā – бог дружби та згоди
• Āryaman – бог честі та благородства,
• Bhaga – бог щастя і процвітання,
• Dakṣa – бог справедливості та порядку,
• Aṃśa – бог частин і участі,
• Tvaṣṭṛ – бог ковальства та майстерності,
• Savitṛ – бог сонця і життя,
• Pūṣan – бог турботи та захисту,
• Śakra – бог грому і бурі,
• Vivasvat – бог сонця і світла,
• Mārtāṇḍa – бог сонця і життя, космосмічного простору (antarikṣa).

Крім них, у Священному Писанні згадуються ще чотири брати Сонця. Це: Yama – бог смерті і володар царства мертвих, Vāyu – бог вітру і повітря, Vāmana – п’яте втілення бога Viṣṇu, який відновив космічний порядок, та Indra – бог бурі, війни і небесного царства богів. А ось і сестри Сонця, які описані у ведичних текстах – кожна з них богиня (devī):

• Diti – богиня темряви і хаосу, мати демонів данавів, ворогів адітів,
• Dānu – богиня–мати і покровителька демонів–данавів, ворогів богів,
• Kāla – богиня часу і смерті,
• Kapilā – богиня червонястого бика, покровителька воїнів, філософів і мислителів,
• Sinīvālī – богиня родючості та врожаю, покровителька жінок і дітей,
• Anumati – богиня згоди та дозволу, пов’язана з місяцем та його фазами,
• Rākā – богиня радості та музики, асоціюється з повним місяцем та його впливом на людей,
• Krodha – богиня гніву та агресії,
• Prabhā – богиня світла і сяйва,
• Ārćiṣ – богиня сонячних променів, асоціюється з іскрою та світлом.

Згідно з традицією, Бог Сонця, також відомий як Sūrya Nārāyaṇa, має багато дружин. Кожна дружина – богиня (деві) – є жіночим аспектом Абсолюту (brahman) у формі Його Сили (śakti) і має важливе значення через функцію та роль Сур’я Деви у Всесвіті. Ось їхні імена та характеристики:

• Sāraṇyū або Saṃjñā – богиня ранкової зорі, свідомості, сприйняття і почуттів,
• Ćhāyā – богиня–тінь, символ таємничості та прихованих аспектів життя,
• Prabhā – промениста богиня світла, сяйва і сонячної енергії,
• Nalīnī – богиня лотоса, сила Варуни Деви, символ краси, чистоти і духовності,
• Vimalā – богиня чистоти, досконалості та блаженства,
• Arūṇā – богиня червоного кольору, ранкового світла, мудрості та інтелекту,
• Suvarṇā – богиня золота, символ краси і розкоші, але також темряви і холоду,
• Rohinī – богиня кохання, що символізує родючість і плодючість, ототожнюється з одним із місячних сузір’їв,
• Taptī – богиня тепла, води і родючості, уособлення річки Тапті в Індії,
• Vivasvatī – богиня–матір Ману, першої людини, що символізує мудрість і праведність,
• Suvarćhalā – богиня, що символізує світло і тепло сонця, пов’язана з планетою Венера – також вважається богинею кохання і стосунків.

За деякими джерелами, у Sūrya Deva були й інші дружини – богині (devī), які менш відомі. Ось кілька прикладів:

• Kuntī – богиня, що символізує материнську любов, жертовність і моральні дилеми, які виникають у складних життєвих ситуаціях,
• Marīcī – богиня світла, енергії та творчості, матір, що підтримує і захищає дітей,
• Sūryavallī – богиня сонця, що символізує турботу і з-ахист від злих впливів,
• Bhadrā – богиня удачі, щастя і процвітання – це форма Lakṣmī (богині фортуни),
• Subhadrā – богиня краси, ототожнюється з сонячною енергією,
• Ravī – богиня сонця і його енергії часу, від неї походить санскритська назва неділі (ravivāra),
• Uma – богиня любові, краси, домашнього вогнища і сім’ї, більш відома як дружина Шіви, але в деяких традиціях зображується разом із Сур’я–девою як мати бога Кумари, бога місяця і війни.

Згідно з давніми свідченнями, Сур’я та його дружини стали батьками багатьох дітей. Ось деякі з них:

Vaivasvata Manu – сьомий з чотирнадцяти батьків людства, за переказами живе в нинішній манвантарі. Після великого потопу він вижив разом зі своєю сім’єю та сімома мудрецями (saptarṣi) і дав початок сучасному людству. Вайвасвата Ману є ключовою фігурою в індуїстській космології, відповідальною за створення і встановлення законів і норм, які керують суспільством.

Yama – перша людина, яка померла і стала богом смерті та справедливості. Яма є володарем підземного царства Нарака, тобто пекельного світу. Саме тут він судить померлих і направляє їх відповідно до їхніх заслуг чи проступків на переродження в різних умовах, з метою отримання ними наслідків своїх вчинків. Яма символізує неминучість смерті та закони карми. Він також відповідає за справедливість і моральний порядок у Всесвіті. Він є братом–близнюком богині Ямі.

Yamī – описана як улюблена дитина Сур’я Деви, сестра–близнючка бога Ями, також відома під ім’ям Ямуна. Вона є уособленням однієї з найсвященніших річок в індуїзмі. Вважається, що купання в ній або пиття її води знімає гріхи, очищає і зцілює. Ямі символізує жіночність, родючість і сексуальність. Вона вважається першою жінкою. У деяких індуїстських текстах Ямі зображується як дружина або коханка Ями, яка закликає свого брата продовжити людський рід. Через деякий час після його смерті, як свята річка Ямуна, вона стала однією з восьми головних дружин (aṣṭabhāryā) Бога Крішни (kṛṣṇa).

Aśvin – два боги–брати. Близнюки, також відомі як Aśvin Kumāra , є доброзичливими божествами, які допомагають як людям, так і тваринам. Вони піклуються про них, зцілюють і допомагають у складних ситуаціях. Вони асоціюються з медициною, здоров’ям і наукою. Їх часто називають божественними лікарями. Їх називають рятівниками (nāsatyā), вони є прикладом братерської любові та відданості. Nāsatyā – це також назва двох зірок у сузір’ї Близнюків, які символізують двох богів–братів.

Revanta – наймолодша дитина Бога Сонця. Він є ватажком гухьяків – карликових надприродних істот, які охороняють скарби і приховані багатства Землі. Реванту зображують як прекрасного юнака, часто верхи на коні або колісниці. Він символізує силу, швидкість, мужність і свободу. Його шанують як покровителя мандрівників. Він також вважається захисником лісів, гір і диких тварин.

Śani – також відомий під ім’ям Śanaiśćara, є божественним уособленням Сатурна – однієї з дев’яти планет (navagraha) індуїстської астрології. Він є божеством–охоронцем закону карми (закону причинно–наслідкових зв’язків), справедливості та відплати за дії, виражені у формі думок, слів і вчинків. Śani відповідає за прихід у людські долі нещастя, горя, старості, дисципліни, обмежень, обов’язків і всіх затримок. Його позитивний вплив дарує якості лідерства, влади, а також смиренність, довголіття, чесність і мудрість, народжену досвідом. Шані також символізує духовний аскетизм, покаяння, дисципліну і старанну працю.

Tapati – богиня, що символізує чистоту, світло і мудрість, зображується у вигляді прекрасної жінки із золотистою шкірою. Вона також асоціюється з енергією, родючістю та життєдайною силою. Її ім’я походить від слова тапас, що означає аскетизм і жар в духовному сенсі. Оскільки богиня Тапаті вважається уособленням річки Тапаті, їй поклоняються донині як в образі богині, так і в образі річки. Її духовна самодисципліна надихає багатьох послідовників індуїзму. Її також зображують як захисницю чесноти і моралі, а також як покровительку вчених, митців та інтелектуалів.

Sāvarṇimanu – восьмий Ману, батько людства, якому судилося в майбутньому стати наступником свого зведеного брата Вайвасвата Ману. В індуїстській традиції кожен Ману править протягом певного періоду часу, який називається манвантара і триває 306 720 000 земних років. Наприкінці однієї манвантари починається новий цикл творення, в якому перебирає владу інший Ману. Саварні Ману символізує безперервність і циклічність процесу творення світу, а також обов’язок встановлювати і викорінювати закони і правила в суспільстві.

Sugrīva – хоробрий цар мавп. Його образ детально описаний в епосі Rāmāyaṇa. Sugrīva відіграв у ньому важливу роль, допомігши Богу Рамі визволити його дружину на ім’я Сіта, викрадену царем демонів. Його оспівують як мудрого, відданого й відважного. Його розум і здібності принесли велику користь. Завдяки співпраці з Суґрівою Рама врешті–решт переміг царя демонів Равану і повернув собі кохану дружину. Після цієї перемоги Суґріва став законним правителем царства Ванара. Згодом, коли аватара Вішну – Рама вирішив покинути земний світ, Суґріва також покинув землю і повернувся до свого батька, Сур’ї Деви.

Karṇa також відомий як Sūryaputra, син Бога Сонця і принцеси Кунті, матері братів Пандавів, головних героїв «Махабхарати». Не знаючи про своє божественне походження, вихований прийомними батьками, Карна, будучи надзвичайно талановитим і хоробрим воїном, стає ворогом власних братів у битві на Курукшетрі. В індуїстській традиції він символізує конфлікт між долею і свободою волі. Його поведінка змушує нас замислитися над питаннями вірності та честі. Це один з найскладніших і найзахопливіших персонажів Махабхарати. Наділений надзвичайними здібностями та силою, він бореться з почуттям відкинутості та несправедливості. Зрештою, він гине на полі бою від рук свого найбільшого суперника, а також свого брата Арджуни. Після цих подій божественний Крішна та інші герої «Махабхарати» вшановують Карну як satpuruṣa – правдиву, чесну, добру людину високої моралі, найкращу серед тих, хто розуміє і дотримується принципів дхарми.

Варто зазначити, що в різних версіях релігійних історій та індуїстських текстах ролі та значення богинь і богів можуть відрізнятися. Це не слід сприймати як питання виключення чи непослідовності, а радше як різні спроби описати невимовного Брахмана. Істину можна пізнати лише через духовний процес, через різні форми практики, включаючи медитацію на жіночі та чоловічі аспекти Верховної Істоти. Лише тоді Абсолютна Істина сяде на трон Любові в наших серцях і стане Сонцем, що освітлює темряву невігластва.